fbpx
Кожен долар збігся до $50 000 до 31 грудня! Дайте сьогодні.
Наш механізм SpeakUp®
Логотип Nonviolent Peaceforce із блакитною крапкоюПожертвуйте

Думка: Подорож дітей війни від табору ООН до родинного тепла

Дата: 17 листопада 2015

Натисніть Джерело кліпу: Радіо Тамазудж
Дата: 2 листопада 2015 р
Написано: Мартін Одіамбо
Прочитайте оригінальну статтю: тут

Автор, який працює фахівцем із розшуку сімей та возз’єднання в організації Save the Children South Sudan, описує свою участь у нещодавньому возз’єднанні 14 дітей із Бору зі своїми родинами в Акобо.

30 жовтня Channel 4, британський телеканал, показав документальний фільм під назвою «Frontline Family Reunions» у рамках відомого серіалу «Unreported World». Я брав участь у створенні документального фільму, і я просто не можу встояти перед бажанням поділитися емоційними гірками цієї захоплюючої подорожі з людьми, які не живуть у Сполученому Королівстві та, можливо, втратили можливість переглянути зворушливий документальний фільм.

Дозвольте мені почати з невеликого контексту. «Розшук сім’ї та возз’єднання» (FTR) – це програма захисту дітей, що фінансується ЮНІСЕФ, УВКБ ООН, Спільним гуманітарним реагуванням Нідерландів і впроваджується партнерами, головним агентством Save the Children. Він покликаний допомогти возз’єднати дітей Південного Судану, які були розлучені зі своїми родинами в розпал війни. Продюсери серіалу Channel 4 «Unreported World» зацікавилися роботою Save the Children's FTR і вирішили послати телевізійну групу, щоб приєднатися до нас у цій конкретній подорожі возз’єднання.

Це була незвичайна подорож: від прийомної сім’ї в таборі ООН із захисту цивільного населення (PoC) у місті Бор до сімейного тепла в окрузі Акобо в штаті Джонглі в Південному Судані. Він розпочався в понеділок, 7 вересня, і в ньому взяли участь 14 дітей віком від 2 до 12 років, які були розлучені зі своїми батьками під час хаосу та лихоліття війни, що охопила Південний Судан у грудні 2013 року.

Душевна драма почалася в столиці Джуба. Як це часто буває в конфліктних ситуаціях, наш рейс скасували об одинадцятій годині через «відсутність дозволу безпеки» — неважливо, що ми вже були в залі вильоту з нашими посадковими талонами! Якщо скасування стало розчаруванням для мене та телевізійної групи, то воно, мабуть, стало нестерпним антикульмінаційним моментом для 14 тривожних дітей, які цілих 20 місяців чекали цього дня.

Нам боги пощастило вдруге, і ми добралися до Бору – столиці штату Джонглі, де 14 дітей з нетерпінням чекали подорожі на вертольоті в теплі обійми батьків. Кваліфікований соціальний працівник організації Nonviolent Peaceforce, одного з партнерів Save the Children's FTR, супроводжував дітей протягом півторагодинного рейсу до Акобо. Більшість дітей спали весь політ.

Однак, коли звивиста річка Акобо стала ясно видно, у всіх піднявся настрій, у тому числі й у кількох дорослих у літаку. Всі діти, які роззулися, щоб спати на стільцях, прокинулися і потягнулися за взуттям і ручною поклажею. Після цього послідувала типова дитяча боротьба за «колонізацію» чіткого огляду маленьких вікон вертольота, щоб вони могли впізнати своїх батьків. «Так, мій тато... Я бачу свого тата. Я не бачив його майже два роки», – сказав один із дітей, коли гелікоптер приземлився для великого моменту возз’єднання. Як це може когось не зворушити?

Перед тим, як діти висадилися, біля дверей літака вже переповнилися батьки, які чекали своїх дітей. Один конкретний чоловік у сірій сорочці та синіх брюках привернув мою увагу: він був неспокійним, абсолютно не звертав уваги на інших батьків і явно прагнув обійняти своїх давно втрачених дітей. Ще до того, як його діти встигли забрати свій багаж, він схопив їх і пішов геть. Я бачив, що він намагався виглядати хоробрим, але емоції переповнювали його, і по його обличчю котився потік сліз.

Коли вони йшли до натовпу доброзичливців, які зібралися під сусідньою акацією, його донька також дала волю своїм емоціям і почала нестримно плакати. Мої інстинкти захисту дітей негайно спрацювали, і я запитала, чи хтось не повідомляв маленькій дівчинці погані новини про її сім’ю, які її шокували. «Ні, справа не в тому, що її повідомили про якісь несподівані новини, її просто переповнюють типові емоції возз’єднання», — сказав соціальний працівник Save the Children в Акобо.

У більшості громад в Африці благополуччя дитини стосується не лише кожного члена громади – це також відповідальність кожного. Спільнота Акобо, хоча й постраждала від війни, нічим не відрізняється. Всі вони хочуть найкращого для своїх дітей, і жити з дітьми. «...Ми хочемо, щоб ви збільшили зусилля, щоб привести більше дітей. Є багато дітей — близько 2000, які все ще перебувають у Борі та Джубі», — сказав пан Тот Пуй Майок, авторитетний лідер думок у Акобо.

На жаль, цифра в 2000, наведена паном Тотом Пуй Мажоком, малює неповну картину проблеми «розшуку та возз’єднання сімей» у Південному Судані. Справа в тому, що наразі в базі даних є 7000 розлучених дітей, які ще не возз’єдналися зі своїми батьками. У цій же базі даних також є список із 3000 батьків, які шукають своїх зниклих дітей. Цифри не брешуть, і вони чітко говорять нам про те, що потрібно зробити ще багато, щоб допомогти цим уразливим дітям Південного Судану.

Погляди, висловлені в «думкових» статтях, опублікованих Radio Tamazuj, належать виключно автору. Відповідальність за правдивість будь-яких тверджень несе автор, а не Radio Tamazuj.

 

Ви можете захистити цивільних осіб, які живуть або тікають від насильницького конфлікту. Ваш внесок змінить реакцію світу на конфлікт.
стрілка вправо
Українська