Реагуючи на кризу у власному місті

Довідкова інформація

9 вересня 2013 року в місті Замбоанга спалахнуло насильство MNLF Бойовики (Фронт національного визволення Моро) влаштували напад і зайняли п'ять приморських барангаїв, або районів. Ця подія відбулася після усної односторонньої декларації незалежності Республіки Бангсаморо 12 серпня, як повідомляється, головою Нуром Місуарі (засновником MNLF), хоча на той час жодна територія фактично не була під контролем голови Місуарі. Однак протягом наступних трьох тижнів ситуація швидко погіршилася, в результаті чого 120 000 людей залишили свої домівки. Протягом цього часу НП направила додатковий персонал у цей район і активно працювала, щоб підтримати цивільне населення. Грубі порушення прав дитини (GCRV) також відстежувалися та повідомлялися. У цей жахливий період випадки були передані до органів реагування.

Реагуючи на кризу у власному місті

Офіцер регіональної програми НП Жасмін Теодоро описала те, що сталося з її містом у вересні, як сюрреалістичне. Жасмін сказала, що хоча вона мала можливість реагувати в інших районах збройного конфлікту в зоні її відповідальності, включаючи Базілан і Сулу, вона не знала, як реагувати на конфлікт у Замбоанга. «Я не знав, як відповісти в Замбоанзі — я не міг уявити, що це станеться в моєму власному місті». Попередня робота Жасмін в районі Західного Мінданао включала різні ініціативи, спрямовані на моніторинг.

Згадуючи перший день

Коли Жасмін вдалося подолати початковий шок, вона швидко зібралася з думками, щоб почати планувати. Жасмін подзвонила деяким контактам, і вони домовилися зустрітися в Сангуньян, або молодіжна рада, яка була близька до офісу Департаменту соціального забезпечення та розвитку (DSWD). Також там була група співробітників міського голови.

Коли група зібралася, вони сподівалися, що наступного дня бої закінчаться. Жасмін попередила головний офіс NP у місті Котабато, який також почав збирати інформацію та працювати над сценаріями. Це підготувало їх до реагування, якщо ситуація загостриться.

Центр евакуації на трибуні був неподалік, тож Жасмін пішла туди з подругою з DSWD. Вона зрозуміла, наскільки серйозна ситуація, побачивши кількість людей. Тоді вона зрозуміла, що «щось не так». Вона бачила, як з самоскида піднімали дітей. Вночі вона пригадала, що бачила стару жінку з козою. Це змусило її зрозуміти, що люди йдуть на трибуну з усім, що мають, щоб вижити.

Мережа та консолідована відповідь

Коли кількість людей на трибунах до 17:00 зросла приблизно до чотирьох-п’яти тисяч, Жасмін вирішила зателефонувати партнеру НП із захисту дітей. Протягом наступних днів триваючого збройного конфлікту Жасмін підтримував тісний зв’язок із DSWD і відстежував повідомлення про GCRV. Вона відвідала евакуаційні центри, щоб оцінити потреби в захисті дітей і перевірити випадки дітей, які потребують уваги. Жасмін також регулярно відвідувала зустрічі з місцевими організаціями громадянського суспільства (ОГС), урядовими структурами, DSWD, Національною поліцією Філіппін (PNP) та Збройні сили Філіппін (AFP), щоб бути в курсі того, що відбувається.

Побачивши, що криза ще далека від завершення, головний офіс НП вирішив направити додатковий персонал для підтримки Жасмін. Вона знала, що їй потрібна допомога для перевірки та моніторингу питань захисту дітей, які виникли в цій ситуації. Команда НП, включаючи Жасмін, зустрілася з секретарем DSWD Дінкі Соліман, щоб повідомити їй про повноваження НП щодо механізму моніторингу та звітності про серйозні порушення прав дитини (MRM-GCRVs). Протягом наступних кількох днів, під час моніторингу звітів про GCRV та питання захисту дітей, команда провела швидку оцінку потреб у трьох центрах евакуації. Це початкова школа Боалан, гімназія Ебенезер і морське узбережжя Кава-Кава. Результати оцінки передано до зацікавлених відомств.

Допомога дітям у конфлікті з законом

На півострові Замбоанга групи в Базілані, Сулу і Таві-Таві зосередилися на захисті дітей. Команда втручалася в низку випадків, коли дітей звинувачували у підтримці MNLF наступ під час кризи. NP працював над тим, щоб вони мали належну правову процедуру, і вони не були ув’язнені в жодному ізоляторі з дорослими.

Команда змогла успішно допомогти деяким із цих дітей і передати їхні справи відповідним установам. Цих дітей передавали до закладу для дітей-конфліктів. Таким чином, під час пред’явлення звинувачень до них буде належне поводження та належна підтримка. Також продовжували перевіряти стан дітей під час перебування в дитячому закладі. Вони забезпечували охоронну присутність і постійно спілкувалися з відповідальними органами, які відповідали за їхні справи ЮНІСЕФ. Одна дитина розмовляла з Жасміном у Таусузі перед тим, як його перевели до дитячого закладу. Жасмін був вражений, коли дитина ридала, розповідаючи свою історію. Через два місяці після протистояння всіх дітей, крім однієї, було звільнено.

Адвокат жінок і дітей

Жасмін, яка є виконавчим директором-засновником an НУО для жінок під назвою Pinay Kilos (Рожевий), сказав, що робота в NP — це велика можливість. Це дозволило їй працювати у сфері особистого захисту прав жінок і дітей. Вона знайшла задоволення, допомагаючи дітям, яких, як повідомляється, використовували MNLF і через реагування на кризу, яка сталася в її власному місті.

Вона вважає кризу на Замбоанга своїм найважчим досвідом із НП. Вона близько до серця приймає кожне питання захисту дітей і турботу, з якою вона має справу. Жасмін також є мамою трьох маленьких дітей. У роботі для неї головне, щоб у неї була «сім’я, яка підтримує і розуміє».

Стаття співробітника інформаційної служби на Філіппінах Чаї Малігаліг