«Аль-Джазіра» бере інтерв'ю у радника з технічного захисту NP у Судані

Мері Брейс є радником з технічного захисту Ненасильницьких миротворчих сил у Судані та базується в Тавіла. Інтерв'ю в прямому ефірі провів інтерв'юер з Al Jazeera news. Відео та стенограму можна знайти нижче:

Довідкова інформація від інтерв'юера Al Jazeera:

Відстань від Ель-Фашера до Тавіли становить близько 60 кілометрів. Щоб зрозуміти контекст, потрібно більше 15 годин, щоб пройти цю дистанцію, якщо не робити перерв. За даними Міжнародної організації з міграції, понад 652 000 внутрішньо переміщених осіб вже знайшли притулок у Тавілі. У місті проживає близько 71 TP3T усіх внутрішньо переміщених осіб у Судані, і понад половина цих переміщених осіб молодші 18 років.

Примітка: Незначна редагування були зроблені для граматики та ясності.

Який рівень захисту отримують цивільні особи, які намагаються втекти з Ель-Фашеру та потрапити до таких місць, як Тавіла, коли ми спостерігаємо ці жахливі відео страт цивільних осіб у лікарнях та на вулицях?

Цивільне населення в Ель-Фашері та по всьому Північному Дарфуру наразі отримує дуже обмежений захист. Як ми чули, умови катастрофічні. Конфлікт триває, і немає жодних гарантій безпечного проходження для цивільних осіб, які намагаються дістатися до Тавіли. Після прибуття головними проблемами є негайне забезпечення питною водою.

Люди прибувають у надзвичайно зневодненому стані та недоїдають. [Інші проблеми] стосуються харчування та медичного обслуговування поранених, які отримали цивільні особи під час втечі з Ель-Фашеру. Ненасильницькі миротворчі сили вважають, що захист цивільного населення має бути центральним елементом будь-яких дій, і ми наполегливо закликаємо використовувати всі дипломатичні та гуманітарні засоби для захисту цивільного населення в цьому контексті.

Що вам розповідають ці цивільні особи про той досвід, з яким вони зіткнулися в Ель-Фашері, принаймні ті, кому вдалося втекти?

Останні місяці були просто жахливими. Люди говорили лише про надзвичайний страх постійних бомбардувань, про надзвичайно обмежену кількість їжі, про те, що люди їли коров'ячі шкури, бо більше нічого було їсти, та про надзвичайно обмежене медичне забезпечення. Я розмовляв з одним чоловіком, у якого в тілі було п'ять осколків, отриманих протягом попередніх тижнів, які досі там застрягли.

Ми всі чули про надзвичайні страждання тих, хто прибув останніми днями. Були повідомлення про те, як люди спотикалися об тіла загиблих, тікаючи.

Ми також бачимо людей, які недоїдають, особливо багато чоловіків, які прибувають з пораненнями та переломами кінцівок. І, як я вже казав, ми також бачимо, що люди не прибувають разом, що говорить про те, що людей розділяють дорогою.

І ми також чуємо розповіді про людей, які втрачають свідомість дорогою, і членів сімей, яким доводиться залишати інших членів сім'ї, оскільки вони не можуть здійснити подорож.

Якщо вони [цивільні] добираються до Тавіли, чи отримують вони необхідну допомогу? Враховуючи, що ми місяцями чуємо про наплив людей і нестачу предметів першої необхідності в Тавілі ще до падіння Ель-Фашеру.

Кількість переміщених осіб тут просто вражає, табори тягнуться по всьому горизонту, коли ви прибуваєте до міста.

Гуманітарні партнери чудово справляються з наданням послуг, але ресурси дуже й дуже обмежені. Основні речі, які потрібні людям, очевидно, це чиста питна вода, особливо після прибуття. 

Багато людей подорожують протягом кількох днів, бо намагаються подорожувати під покровом темряви, тому не подорожуватимуть вдень. 

Також є величезні потреби в їжі, а також у елементарній гігієні. Одним із місць, де зараз перебувають люди, є лише два туалети для тисяч людей, і це створює значні проблеми зі здоров'ям. 

І, звісно, житло. Зараз люди будують будинки з місцевих матеріалів, збирають гілки та солому, щоб зробити якесь просте житло.

На додаток до цього, я маю на увазі, що люди пережили надзвичайно сильну травму, і через обмежене спілкування вони не підтримують зв'язок з членами сім'ї. Загалом, панує багато страху. В одному районі, де я був, половина дітей були сиротами.

Я так розумію, ваша організація веде переговори з RSF щодо проведення гуманітарної роботи. Наскільки простий цей процес? Чи можете ви втрутитися, оскільки частина вашої місії пов'язана із захистом, спробувати створити якусь безпечну зону чи коридор для цих людей, щоб ті, хто хоче покинути небезпечні райони, могли виїхати, не стикаючись із загрозою для життя?

Наразі наша реакція повністю зосереджена на реагуванні на надзвичайні ситуації. Частково це стосується спроб домовитися про безпечний доступ як для партнерів, які доставляють життєво важливу допомогу, так і для цивільного населення, яке прибуває сюди, до Тавіли.

Я не можу коментувати, з якими саме групами ми працюємо, але багато з цього пов'язано з координацією між різними сторонами. Тож це точно одна з речей, над якою ми зараз працюємо. Інші сфери стосуються лише допомоги в координації та контролі натовпу в різних центрах, клініках тощо.

Які ж ваші найбільші виклики на даний момент? Дозвольте мені сформулювати питання так.

Масштаб потреб, ймовірно, є одним із основних [викликів]. Тут дуже, дуже ізольовано. Потрібні дні, щоб дістатися суходолом. Тож географічно це дуже складно, а альтернативні маршрути небезпечні через триваючі бойові дії. 

Чому масштаб потреб набагато більший, ніж допомога? Хіба ми не бачимо мобілізації глобальних агентств, агентств ООН, для задоволення потреб? Що відбувається, що залишає людей з незадоволеними потребами?

Потреби більші, ніж те, що надійшло досі. Тож партнери мобілізують ресурси, але ми закликаємо до того, щоб цього разу було надано більше допомоги.